Ольга з чоловіком і дитиною не стали випробовувати долю і виїхали з дому, зачувши постріли. На жаль, їхні батьки залишились в окупації і тепер не можуть виїхати

Мені 28 років, ми проживали в Херсонській області, поки не почалася війна. Ми були вдома: спали, дитина спала. Прокинулися від вибухів. 

Ми з чоловіком швиденько зібралися і одразу, вранці 24 лютого, виїхали, а наші батьки і родичі залишилися. 

Я дуже шокуючого нічого не бачила, тільки зі слів своїх родичів. Зараз їм немає як виїхати, так і залишилися там. Це просто шок для всіх – розлука з рідними. Головне, щоб всі живі і здорові залишилися.

Ми поїхали своєю машиною відразу в Чернівецьку область: їхали, просто куди очі бачили.

Головне, щоб війна закінчилася. Хотілося, щоб швидше, а так… навіть немає бажання мріяти.