Вибухи почалися о п'ятій ранку. У перший день війни я не пішов на роботу. Спочатку заправив машину, і вже там було дуже багато людей. Стоячи в черзі, раптом ми побачили, як почали летіти крилаті ракети. Це був справжній жах. Так почалась окупація нашого міста.

З продуктами був справжній дефіцит. Я довго стояв в чергах, намагаючись дістати найнеобхідніше. Часто сидів у підвалі, а в будинку не було опалення.

Містом безперервно рухалась військова техніка, на кожному кроці стояли блокпости. 

Після визволення Херсона ситуація не стала кращою: росіяни з Олешок почали обстрілювати Херсон. Один зі снарядів впав прямо біля нашого будинку. З родиною ми вирушили в дорогу, не знаючи, куди саме їдемо. П’ять діб ми їхали через Європу, довго чекали на кордонах. 

Зараз я живу в Одесі. Кожного дня сподіваюся на мир і мрію про той день, коли зможу повернутися додому, у свій Херсон, де знову буде спокій і безпека.