Я жила в Херсоні. Мій чоловік тоді був за кордоном. Після початку війни я переїхала до батьків. Саме там довелося пережити окупацію. Були постійні обстріли, не було води та світла. Магазини були зачинені, тому мама пекла хліб вдома, щоб ми мали що їсти.

Два місяці ми провели в підвалі, ховаючись від вибухів. Зрештою я вирішила виїхати через Снігурівку. Дорога була дуже складною.

До Миколаєва ми їхали шість годин. Поруч лунали вибухи, було страшно, але нам вдалося дістатися міста. 

Зараз я живу в Одесі. Чоловік повернувся з-за кордону й пішов до лав ЗСУ. Я щодня чекаю миру та нашої перемоги. Мої бабусі залишились на лівому березі. Я дуже хочу їх побачити.