Раніше у мене було нормальне життя Все було, як треба, і я не могла уявити, що війна так раптово змінить все. З початком війни почався гострий дефіцит продуктів і ліків. Магазини порожніли. Гуманітарна допомога рятувала у важкі часи. 

Обстріли лунали майже щодня. Було страшно виходити з дому, але ми змушені були виживати. У цей час ми згуртувалися з сусідами. Ділилися один з одним хлібом. 

Сім місяців я жила у сестри в Німеччині. Там було безпечно, але далеко від дому. Було важко. Думки про Україну не покидали мене ні на мить. Тож я повернулась додому. 

Війна все ще триває, і кожен день я чекаю миру. Дуже хочу знову засинати в тиші.