Коли все почалося, я не повірив. Посеред ночі - вибух. Потім ще. Було світло, як удень. У місті вже почалася паніка. Магазини були закриті. Аптеки порожні. Люди метушилися. Світла і води вже не було. Росіяни швидко наступали на селище. Було багато влучань у будинки, мені було дуже страшно. Життя зупинилося через війну. Ні роботи, ні майбутнього. Тільки виживання.

Я багато думав: "За що це нам? Чому світ такий жорстокий?" Адже я просто хотів жити, працювати, ростити дітей. Я виїхав з селища на третій день війни.

Ніколи не думав, що залишу рідний дім. Думав, це швидко закінчиться, але війна тривала. Я б дуже хотів, щоб війна закінчилась. Кожного дня думаю про мир. Розумію, що треба жити далі вже сьогодні.