Німецька вівчарка, яку Антоніна врятувала від голодної смерті, завжди нагадуватиме їй про страшні події війни

24 лютого, коли почалось російське вторгнення, я з чоловіком була вдома, в Херсоні. Я дуже боялась, що не зможу придбати ліки, які треба приймати щодня. На щастя, допомагали небайдужі люди, які ділились навіть кількома таблетками.

На початку війни ми побачили у Facebook інформацію з розплідника собак, де благали про допомогу. Його власники пропонували придбати щенят, щоб ті не померли з голоду. Ми купили малесеньке диво - німецьку вівчарку, яка завжди нагадуватиме нам про цей жахливий період.

Мене шокував візит озброєних росіян до мене додому. Вони прийшли у пошуку зброї та боєприпасів.

На жаль, ми були змушені покинути рідний дім, тому виїхали в іншу область. Коли ми виїжджали з окупованої території, я побачила наших героїв-захисників - і почала плакати від радості.

Я вчитель, працюю дистанційно, тому робота у мене є.