Війна стала справжнім випробуванням для сина Лани, який дуже важко переносив повітряні тривоги

Початок вторгнення Росії в Україну я зустріла з дитиною у рідній домівці в Києві. Син вісім років живе з аутизмом: фонова тривожність - це постійний супутник таких дітей і в мирному житі. Дитина постійно перебувала в стресі, коли почали лунати повітряні тривоги. Я стикнулась із дефіцитом харчів, бо мій син має раціон всього з чотирьох продуктів, до яких він звик, і їх було дуже складно знайти.

Чотирнадцятого лютого я подала на розгляд проєкт, який покращує життя дітей з інвалідністю, і готувалася до восьмого березня збирати голоси киян на підтримку.     

Я вирішила евакуюватись у Польщу на потязі. Люди сильно галасували, і це позначилось на моєму синові: він десять днів нічого не їв.

Після цього у сина почали з’являтись проблеми зі шлунком. Складність полягає у тому, що ми сім місяців не можемо попасти до гастроентеролога навіть на перший прийом. 

Я була приємно здивована самовідданістю українських волонтерів, які допомагали нам у всьому.

Я - засновник соціального підприємства Spectrojob - позашкільне навчання для дітей з інвалідністю від шести до дванадцяти років з уразливих категорій населення. Проєкт був на той час без монетизації. але якраз у лютому завершили акселератор соціальних підприємств, і я планувала розпочати повномасштабну діяльність. З початком війни мій проєкт став на паузу, а зараз я беру участь в українському проєкті для підтримки жінок в евакуації.   

Про війну мені нагадує в старенькому телефоні фото моєї великої mind map - карти розвитку мого підприємства Spectrojob, яка висіла над моїм робочим столом в Києві .