24 лютого я була вдома. Прокинулася поратися по господарству, і наді мною пролетіла ракета. Я забігла в дім і з телевізора дізналась, що війна почалася. Роботи не стало, грошей не було. Їжа своя була, але хліба спочатку не було. Воду нам качали. Одна донька зі мною жила, а інша донька з онукою виїхали.

Найважче було жити під окупацією. Росіяни ходили по хатах з автоматами, перевіряли все, страшно дуже було.

Шокувало, коли прилітало по селу. Шокує, коли руйнуються домівки.

Люди підтримували один одного, ділилися, чим могли. Найприємніше – коли нас звільнили, цей день я запам’ятаю на все життя.

Зараз у мене роботи немає, а до війни працювала. Все, що відбувається, дуже давить на психіку. Страшно дуже, морально важко.

Сподіваюсь, що війна якомога скоріше закінчиться. Вірю, що ми переможемо.