Коли почалась війна, я була в декретній відпустці. У перший день була в Чернігові. Мені подзвонила кума і сказала, що треба виїжджати. Я розгубилась, не була готова евакуюватись. З дитиною я відразу пішла в підвал. Там ми прожили два тижні. Росіяни гатили по місту дуже сильно. Падали ракети та снаряди, це був справжній жах. Потім ми виїхали до Кропивницького. Моє життя дуже змінилось. Зараз я живу поза рідним містом. Донька довго звикала до нового садочка. Я б хотіла, щоб вона ходила туди під мирним небом.