Я відчувала, що почнеться війна. Так і сталось. 24 лютого був приліт у Костянтинівці. У мого знайомого загинув син-військовий. За час бойових дій я втратила роботу, мій будинок стоїть без вікон. Це для мене було шоком. Я виїхала з Костянтинівки.

Розлука з рідними краями мені дається важко. Рідні зараз далеко, життя повністю змінилось.

Я живу в Кропивницькому. Щодня читаю новини, не можу зрозуміти, чому  росіяни такі жорстокі. Аби пережити війну, я відволікаюсь. На Кіровоградщині красиві ліси, часто там гуляю. Мене вразило тепло наших людей, багато хто мені допомагав. Ми з донькою займаємось волонтерством. За час війни всі українці змінились. Зараз я мрію про повернення додому. Хочу, аби моя донька жила у квітучій Україні.