Кучер Кабір, 10 клас, Вирішальненська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Вчитель, що надихнув на написання — Гузь Валентина Іванівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Хто б міг подумати, що повномасштабне вторгнення рашистів затягнеться так надовго. Страшно усвідомлювати, що незабаром 1000 днів, як триває це жахіття! Життя українських громадян розділилося на «до» та «після».

Наша доля почала залежати від недолугих російських політиків, для яких український народ - це не люди, а матеріал, який нічого не вартий.

Для мене перші півроку були надто складними: дистанційне навчання, переїзд до нової країни, відсутність друзів та рідних. Усе це відіграло важливу роль у переосмисленні свого життя та становленні мене як особистості.

Влітку 2022 року, коли мені було 14, мама сказала: «Зараз в Україні дуже напружена ситуація, поїхали до Польщі задля нашої безпеки». Я довго сперечався з матусею, але все ж таки вона вмовила мене на переїзд до чужої країни.

Уже після першого тижня перебування в Польщі мені стало зрозуміло, наскільки я люблю свою Батьківщину.

Моя душа переповнювалася смутком, я був розлючений та розчарований тим, що вже не зможу побачити своїх друзів, рідне село на Полтавщині і найголовніше — не зустріну своїх рідненьких бабусю, дідуся та хрещеного. Я відразу сказав про це мамі. Вона розуміла мене як ніхто, але мовила: «Ти мусиш подолати свої емоції, адже ми тут заради безпеки». Згодом вона побачила, як я сумую за Україною. Проживши місяць у Польщі, я так і не знайшов спільної мови з дітьми у польській школі, яка не могла зрівнятися з моєю рідною. Після довгих роздумів, мама придбала квитки до Києва. Ми вирушили до рідної домівки. На душі я відчував спокій та комфорт. Уже в автобусі мене гріла сама думка про те, що незабаром я зможу знову прогулятися знайомими вулицями рідного села. У столиці нас зустрів мій хрещений та відвіз на Полтавщину…

Неможливо передати словами, який я був щасливий, що нарешті повернувся додому. Перше, що я зробив по приїзді в село, – поговорив зі своїми рідними, адже мені цього так бракувало. Поступово я повертався до свого звичайного ритму життя.

З того часу, як я приїхав до України, разом з друзями продовжив допомагати нашій армії. За ініціативи дорослих була організована шкільна щедрувальна група. З новорічними привітаннями ми відвідали організації нашого старостату, виступили на сільській базарній площі. Вітаючи жителів громади веселими щедрівками та віршами, збирали кошти для ЗСУ. Ми робили дві справи одночасно: підіймали настрій людям у такий складний для всіх час та збирали донати для наших захисників. Кожен мешканець села, який був присутній під час нашого виступу, зробив неоціненний вклад у майбутню ПЕРЕМОГУ. 

Спільними зусиллями нам вдалося зібрати 22 000 грн. Для мене це було стимулом працювати ще активніше.

Я брав участь у шкільних благодійних ярмарках, на яких діти продавали свої смаколики, а зібрані кошти йшли на потреби наших військових. За час повномасштабного вторгнення вже важко підрахувати, скільки було проведено благодійних заходів для допомоги ЗСУ. Ми з друзями плели маскувальні сітки та виготовляли окопні свічки, передавали продукти харчування українським захисникам. І звісно, підтримували наших воїнів морально. Дитячі листи та малюнки стали оберегами для багатьох солдатів.

Нещодавно у своїй школі я став президентом учнівської республіки «ТЕМП». Ми створили міністерство волонтерства. Це надало мені можливість разом зі своєю командою мотивувати людей ще більше допомагати ЗСУ. Але робота самоврядування зосереджена не тільки на волонтерстві. Ми пропагуємо серед школярів дбати про екологію нашої громади, беремо участь у проєктах щодо благоустрою шкільної території. Разом із Молодіжною радою, учнівське самоврядування дбає про дозвілля сільської молоді: організовує спортивні змагання, перегляд фільмів та відео лекцій, які пропагують здоровий спосіб життя та культуру поведінки.

Я вважаю, що у цей нелегкий для країни час першочерговим завданням для кожного українця є підтримка один одного. Після початку повномасштабного вторгнення Росії я переконався, що роблю свій внесок у наближення ПЕРЕМОГИ . Я впевнений, що йду правильним шляхом. Разом ми сила!