«Намагаємося будувати на Полтавщині нове щасливе життя»

Ми переїхали з Ясинуватої на початку бойових дій. Троє моїх дітей – прийомні, заради них я покинула все. На новому місці ми знайшли спокій і навчилися краще розуміти один одного. Ми зблизилися як сім'я.

 Віктору 18 років, він господар у хаті, моя підтримка та опора. Чотири роки тому він зрозумів, що він один чоловік у сім'ї, за ним самі дівчатка (я, Лера та Аня), він ним і став.

 Війна залишила відбиток на все життя. Коли ми приїхали до сільського дому і побачили у дворі чистилку для взуття, то я відразу прикинула, що її можна використовувати, щоб почепити казанок, розпалити багаття і зварити картоплі, якщо раптом у нашому житті знову не буде світла, газу та води.