Токов Орест, 8 клас,
Сарненський ліцей №2 Сарненської міської ради
Вчитель, що надихнув на написання есе: Басиста Ольга Петрівна

Чому бути українцем – моя суперсила?

Я народився в Україні і пишаюсь тим, що я українець. Бути українцем для мене – це не просто проживати в Україні, належати до української нації, розуміти українську мову та розмовляти нею. Бути українцем для мене означає бути частиною величезної родини. Родини, яка має свою самобутню і багатогранну культуру, унікальну історію, цікаві та, інколи, незвичайні традиції та звичаї.

Українці – ті, хто живе в Україні і далеко за її межами, це народ, який пройшов багатовікові випробування на міцність духу та силу волі. Наш народ пережив і переживає окупації, війни, голодомори і репресії. Наш народ хотіли і хочуть знищити загарбники. Та незламність духу, прагнення свободи, волелюбність завжди допомагали українцям залишатися вірними ідеалам добра, світла та незалежності. Минуле навчило нас цінувати волю, вірити у власні сили, виховувати в собі мужність та незламність, а головне пам’ятати, що не можна забувати і пробачати кривди.

Коли запитують: «У чому незламність і сила українців?» я завжди відповідаю: «У прагненні бути вільним, бути господарями, а не наймитами, на своїй, Богом даній землі.» Сила українців – в їх єдності. Ми, як мурашки, які хай і живуть кожна своїм життям, та все ж разом стають на захист своєї домівки, свого майна, своєї родини та країни. І дорослі, і діти – кожен в міру сил і можливостей бореться із ворогом, допомагає та наближає перемогу.

Незламність українців – це впертість і сила духу. Саме вони ще і ще раз допомагали і допомагають українцям встати з колін, виживати в окупації, жити і творити, незважаючи на репресії і заборони, боротись і боронити те, що найцінніше – мову, віру, свою землю і волю. Недарма ж говорять, що «вольная воля – така наша доля». І, справді, доля українців – бути вільними. Ми здобули незалежність у 1991 році, та мало не втратили її у 2013-2014 роках. Події десятирічної давнини пробудили в наших головах, серцях згадку, що жити в Україні, бути українцем – це бути вільним, мати свободу, мати гідність і вимагати, аби нас поважали.

Здається, що бажання бути вільним вшито в нашу ДНК вишиваними хрестиками чорного і червоного кольорів. І саме це бажання свободи та незалежності, прагнення побачити світ і продемонструвати свою українську культуру, дати почути українську мову, українську пісню, правду про наше минуле, теперішнє і запалити віру в серцях інших в наше спільне майбутнє як країни, як нації і допомагає мені в навчанні та навіть у повсякденному житті. Вони роблять мене стійким у моменти випробувань, навчають мати гаряче серце та холодну голову: спокійно реагувати на виклики, приймати їх і виходити переможцем. Я завжди готовий відстоювати свої ідеали, навіть якщо це нелегко.

Я вдячний Богові і Всесвіту, що народився українцем. Я – носій унікальної мови. Я – той, хто отримав у спадок неперевершену культуру з неповторними традиціями. Я – спадкоємець князів київських, козаків запорізьких, карпатських опришків, поліських повстанців. Я – українець! Це моє коріння, моя історія, моя культура, моя мова і моя земля! Я – українець! І я пишаюся тим, що я є частинкою великої української родини.