Була вдома, прокинулась вранці і почула новини по всім телеканалам казали про початок війни. Найстрашніше було те, що я була вагітна і в мене повинна була бути операція, треба було їхати в Дніпро, але зв'язку з війною робили на місці загроза була не вижити. Потім з малими дітьми ховатися, коли над будинком пролітали ракети дуже було страшно.

Прийшлось життя починати наново, бо я опинилася одна з трьома дітьми із них одному рік був, а другому один місяць я переїхала до бабусі з двома пакетами речей і однією коляскою. Війна позначилась на всіх, втрату сну, погіршила самопочуття.. старший син боїться тривоги. Я живу у бабусі з дітьми, спочатку думала тікати, але я зрозуміла, що я нікуди не поїду, якось виживаємо справляємось хоч і страшно.

Багато таких моментів саме зворушувати, як наші хлопці визволяють нашу землю ціною власного життя, а діти волонтерять. Зараз я у декретній відпустці з двома дітками. До війни працювала комірником за професією, я кухар четвертого розряду. В мене на руці патріотичний браслет, він асоціюється з фото людини, яку вбили за такий же браслет.