Ми проживали в Снігурівці. Спочатку над нами літаки літали. Бахало все, авіабомба біля нас впала, а потім була окупація з 19 березня.
Прильоти були близько біля нас. І ми вирішили, що краще виїхати, бо життя дорожче. Сіли і виїхали машиною. Нам не було до кого, просто так виїжджали. Спочатку ми були в районі Баштанки, а потім поїхали в Вінницьку область у село.
Роботи не було, було фінансово важко. Ми ходили отримували гуманітарну допомогу.
Ми вже повернулися. Будинок стояв неушкоджений, але все винесли з квартири - всю техніку. Речі мої винесли. Все було пусто.
Війна всій родині психіку порушила. Найважче було психологічно, коли накривали літаками. У нас і досі прилітає, так що тут не те що планувати майбутнє, а й не знаю, чи ніч переживу.
