Після початку повномасштабної війни ми з родиною були змушені залишити свій дім і переїхати в інше місто. Спочатку було неймовірно важко - невизначеність, постійна тривога, розлука з близькими людьми. З часом ми пристосувалися: знайшли роботу, діти пішли до школи, почали волонтерити. Війна кардинально змінила нас - ми стали набагато згуртованішими, навчилися цінувати прості речі й кожен день миру, але пережите залишило глибокі шрами.

Найстрашнішим спогадом для нас став день, коли почалися масовані обстріли КАБами. Це був абсолютний жах, який дитина пережила разом із нами. Тоді, після чергових прильотів, нам приходилося повзати по підлозі від безвиході та годинами тремтіти в підвалі від страху за власні життя. Цей досвід сильно травмував доньку.

Попри перенесений стрес і пережиті жахи, дитина намагається повертатися до нормального життя. Вона захоплюється танцями та спортом, які допомагають їй рухатися далі й знаходити сили після всього, що нам довелося витерпіти.