Фесько Вероніка, 15 років, учениця 10-А класу Чернігівського обласного національного ліцею, м. Корюківка

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Галина Грищенко

Конкурс єсе на тему "Війна в долі моєї родини"

Про початок війни я дізналася вранці 24 лютого від батьків. Прокинувшись мама мені сказала, що почалася війна. Я не розуміла чому вони прийшли сюди, чому вони почали нас вбивати, що взагалі такій великій країні потрібно від нас. Мама цілий день метушилася по хаті, молодша сестра плакала. Повз наш будинок проїздила ворожа техніка й ми дуже боялися.

В нашому місті не стріляли, бомбили сусідні й ми чули й бачили це. Повз нас тільки декілька колон пройшло, одну з них ми зупинили голими руками. Але я не впевнена що вона не пішла іншої дорогою до цілі яку їй поставили.

Війна принесла непорозуміння того чому наші так звані побратими нас вбивають. Я й досі не розумію, що їм від нас потрібно.

З початку війни всі магазини були закриті й я стояла за хлібом у великих чергах. Звичайно через деякий час магазини почали відкриватися, але страх що знову таке трапиться й досі присутній.

Мій тато влітку пішов добровольцем у ЗСУ. Ми за нього дуже сильно переживаємо. Коли він мені телефонував перші рази звідти, я плакала. Кожного дня я й досі боюся, що чую його востаннє.

  Мир зараз означає повернення всіх бійців додому, більше не буде тривог, більше не потрібно боятися, що буде завтра.

Я дуже сильно вірю в наші Збройні Сили й у те, що перемога буде скоро.