У перший день війни стався обстріл Краматорська. Чутно були на все місто, тож я відразу зрозуміла, що відбувається. Люди виїжджали, магазини та аптеки зачинялись. Продуктів та ліків не вистачало. Я виїхала з дітьми до Болгарії, через два місяці повернулась. Важко було самій з двома дітьми. Моя квартира розташована біля вокзалу. Страшно там було залишатись, зараз я живу на околиці міста. У рідній країні все одно краще. З дітьми, в основному, перебуваємо вдома. Вони навчаються, а я їх оберігаю. Мрію про закінчення війни, щоб люди могли нормально жити та радіти.