Після початку обстрілів я почала жити в підвалі. Там просиділа місяць. Росіяни гатили по місту снарядами та ракетами. Аптеки і магазини зачинились. Я залишилась без роботи. Мене шокувало, що гинуть молоді люди, наші хлопці. Біль кожного я відчуваю на собі, бо так не повинно було статись. Я виїжджала з Краматорська. У селі нам з чоловіком надали допомогу.  

Люди приносили харчі, що було дуже приємно. Я перебувала у скрутних умовах, тому вирішила повернутись. 

Син зараз живе зі мною. Разом ми чекаємо тільки миру. Дуже хочу, аби все закінчилось. Думаю, що скоро настане мир. Мрію про те, щоб моя родина повернулась до міста, щоб не було страху, щоб всі повернулись на роботу та жили спокійним мирним життям.