Мені 57 років. Працюю, постійно на роботі.

В перший день війни не розумів, що відбувається, не знав, що буде далі.

Проблема з водою була, зі світлом. А так – все, як звичайно, робимо. Немає такого, що б ми не робили після обстрілів.

На початку страшно було, а потім вже не звертали уваги. 

Частина родичів залишились в Донецьку, на окупованій території, а частина тут воює.

Своє майбутнє уявляю у вільній Україні. Хочу, щоб ми перемогли, щоб все було гарно і ми процвітали. Виїжджати не збираюсь, і росії тут не хочу.