Ми проживали в селі Водяне у Запорізькій області. Прокинулися, коли у нас в селі перша ракета впала – так дізналися. Ще й потім - з новин.

На початку війни у нас в селі не було продуктів ніяких. Коли почало по селу прилітати, зібралися і поїхали.

Зараз проблема в тому, що немає свого житла. Не можемо купити помешкання - зараз дуже неадекватні ціни. Перебуваємо у Запоріжжі, тому що це найближче місце, де є робота, родичі є. З роботою все більш-менш.

Половина рідні там залишилася, молоді всі роз’їхалися.

Хочу прокинутися - а війна закінчилася. І поїхати додому.