Дізналася про війну Наталя від брата, він служить в армії, чоловік її не роздумуючи відправився захищати Україну, вона залишилася з двома дітьми. Не в змозі впоратися зі страхом за життя своїх дітей, приймає нелегке рішення - покинути дім. В Запоріжжі, де Наталя влаштувалася працювати помічницею вихователя в дитячому садку, допомагає діткам переселенців. Розповідає, що у кожного своя історія, своя трагедія, їй дуже страшно від того, що відбувається на Україні: «Хочеться підтримати кожного, хто залишився без житла, хто втратив близьких, хочеться їм допомогти, знайти потрібні слова і не можна показувати їм свою слабкість». Наталя стала їм підтримкою в цей важкий час, вона вислухає і старих і допомагає мамам з грудними дітьми, вона вірить в нашу перемогу і цю віру передає людям.