Коли почалася війна, Світлана не могла і подумати, що в їхнє тихе село може зайти ворог і почнеться гуманітарна катастрофа, будуть брати людей в полон, будуть літати касетні та фосфорні снаряди, будуть поранені та убиті мирні жителі, а сусіднє село взагалі згорить. Жінка розповідає, що після виїзду одразу почалося мародерство: «Виносять техніку, їжу, забирають машини, беруть все , що хочуть! Воюють не проти армії, а проти людей, прикриваються населенням Херсону». Мати Світлани хвора людина, дуже важко сприймає новини з рідного селища: з хати жінки винесли все. З жахом думає, а що ж буде далі, як все відновити, пенсія маленька, переживає, що не зможе купити все, що в неї відібрали чужинці.
.png "«Я досі не вірю, що живу у часи війни»")
.png "«Я сидів у підвалі, коли тривали бої»")
.png "Імена")
