Тетяна Петрівна 9 днів просиділа в підвалі: їсти не було що, свічки закінчилися, постійно було чутно звуки вибухів, все навколо літало, бахало, вийти не можливо було. Серце жінки розривалось від того, що разом з нею в підвалі була маленька дитина, яка постійно плакала, кричала, бо йому було страшно. Коли втихло і всі вийшли на подвір’я, побачене вразило: у дворі безліч осколків, магазин згорів, зруйнована лікарня, труп на дорозі, його ніхто не прибирав, танки стоять під вікнами і техніка по всьому місту. "Що робити?" - подумала Тетяна, зібрала необхідні речі, вийшла і пішла. До Запоріжжя допомогли доїхати волонтери. Хоче повернутися додому, там улюблений кіт, якого не змогла взяти с собою, але повертатися нікуди: води немає, газу немає, ліків немає, банкомати не працюють, пенсію отримати не можливо.

У нас була вода і шматочок хліба