Мені 52 роки. Я жила в Маріуполі. За освітою – юрист. Напередодні війни приїхала у відпустку в Одесу. Зранку 24 лютого чула вибухи. Добре, що тут живе моя донька. Я залишилася в неї. 

Рідні були в Маріуполі. Я зверталася до знайомих і волонтерів з проханням вивезти їх звідти. У березні вдалося це зробити. 

Мене шокує ставлення росіян до нашого народу. Вони, як варвари, прийшли на нашу землю. Мати розповідала, як окупанти з літаків бомбили Маріуполь. Для них немає нічого святого. Вони цілеспрямовано вбивають мирне населення. 

Родичі і друзі жили в достатку, а тепер їм тяжко. Оренда житла коштує дорого. Потрібно з нуля налагоджувати побут, купувати необхідні речі. Мені також довелося купувати одяг і предмети побуту. 

Я щодня молюся, щоб нашим військовим вдалося швидше вигнати ворогів з нашої країни. Перемога обов’язково буде за нами, бо ми захищаємо свою землю. Ми повинні зупинити війну й відбудовувати нашу могутню, квітучу державу.