"Постійно ображав мою доньку та ще двох українок"

Майже кожен шостий школяр стикається з проявами булінгу в Німеччині, і майже кожен десятий заявляє, що сам піддавався цькуванню. Такі дані опитування, проведеного медичною страховою компанією Techniker Krankenkasse. Крім німецьких громадян, від булінгу потерпають також українські діти, які тимчасово проживають у ФРН. Новини про напади на українську молодь дедалі частіше потрапляють в медіа та набувають розголосу. Уже відомо про конфліктні випадки, які, на жаль, закінчилися смертельно.

Станом на березень 2024 року, в ФРН зареєстровано понад 350 тисяч дітей з України віком до 18 років. Проєкт «Ти як?» поспілкувався киянкою Тетяною Штарк, що переїхала до Німеччини з донькою Мартою, щоб дізнатися, як відбувається їхня адаптація, з якими труднощами вони стикаються у німецьких школах і наскільки поширена проблема булінгу. Матеріал Радіо Свобода.

З булінгом саме з боку дітей-мігрантів з інших країн стикнулася донька українки Тетяни Штарк. Її 10-річна донька Марта навчається в четвертому класі початкової школи. Коли їхня сім'я тільки приїхала до німецького Дюсельдорфа, каже, Марта спочатку зазнавала цькувань від однокласника з казахської родини.

Тетяна і її десятирічна дочка

«Моя донька навчалася спочатку у змішаному класі: там був третій та четвертий класи разом. Той хлопчик, казах, був старший за неї і постійно ображав мою доньку та ще двох українок, викрикуючи: «Україна – це гівно». Я казала дитині не сперечатися з ним та не звертати на нього увагу, але для неї це все одно було дуже неприємно», – розповідає жінка.

Біженка зверталася до вчительки, аби та вплинула на ситуацію. Однак помітних результатів, з її слів, це не дало.

Коли ж її донька перейшла до нового класу, де вона виявилася однією українкою серед дітей-біженців з Сирії та інших країн близького Сходу, то, каже, теж опинилася в ворожому середовищі:

«Я не знаю чому, але вони ненавидять українців. Це вже не перший конфлікт, коли двадцять арабів кричать моїй дитині та іншим дівчатам, що «Die Ukraine ist Scheiße und Putin ist gut» («Україна – гівно, а Путін – хороший» – переклад). Тут навіть відбувалися бійки, де сирійський хлопець, якому ніби 15 років, нападав на наших дівчаток. Я поскаржилася вчительці – та пообіцяла, що проведе розмову з його батьками. Через день моя донька прийшла додому – і в її черевиках було скло. Вона цього не помітила і посміялася, а я серйозно поставилася до цього випадку. У моєї дитини, крім цього хлопця, не було жодних відкритих конфліктів».

Попри стрес та булінг, донька Тетяни завдяки високому рівню навчання в школі отримала запрошення до католицької гімназії у Дюссельдорфі, який вважається престижним освітнім закладом. Жінка сподівається, що тут її дитина більше не стикатиметься з цькуванням та зможе сконцентруватися на навчанні.

Марта, донька Тетяни, навчається в четвертому класі початкової школи

«Насправді у нашій родині немає ніяких упереджень щодо арабів чи мусульман. Ми ніколи не стикалися з цим у Києві, де також є мусульмани – вони завжди були дуже привітними та доброзичливими. Однак у Німеччині справді є недружелюбні погляди та висловлювання. Марта дуже хоче почати навчання в гімназії, бо вважає, що там таких проблем там просто не буде».

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.