Я з Миколаєва. У мене є чоловік і діти. 

24 лютого ми прокинулися від гулу літаків і звуків вибухів. Я зайшла в інтернет і дізналася, що почалася війна. Мене охопив страх. Поруч не було бомбосховища, тому під час повітряної тривоги ми дотримувалися правила двох стін. Так пережили обстріли. У Миколаєві було дуже страшно. Діти боялися. Коли Херсон звільнили, стало спокійніше. Ми з чоловіком працюємо, діти навчаються.

Я дуже хвилювалася за діток. Не знала, як краще зробити: вивезти їх кудись чи залишити вдома. Ні я, ні вони не хотіли їхати за кордон. Хіба що – до бабусі в село. 

Ми стали більше цінувати життя. Намагаємося дорожити кожним його неповторним моментом. 

Я дуже сподіваюся, що війна закінчиться цього року.