"Породілля лежить у швидкій, вони із автоматом копирсаються у дитячих речах. А нам треба швидше до лікарні!"

До міста Буринь, що на Сумщині, колони російської техніки заїхали через кілька годин після прориву кордону. Майже місяць Катерина Молибог, фельдшерка «швидкої допомоги», практично не знімала уніформи! Щоб ворожі снайпери здалеку бачили медиків і не стріляли в них. 

Якось вночі зателефонувала акушер-гінеколог. Лікарка розповіла, що має важку пацієнтку. Жінка на пізньому терміні вагітності, в дитини вже почалося кисневе голодування, і треба врятувати хоча б матір! Три попередні вагітності жінки скінчилися викиднем. Катерина, не вагаючись, прийняла виклик! Бо вірила, що врятує обох!

"Швидкій" потрібно було проїхати десятки ворожих блокпостів у комендантську годину.  Могли розстріляти без попередження. Всю дорогу у бік машини «дивилися» дула автоматів та танків. Пересувалися занадто повільно, медиків постійно зупиняли й перевіряли. З кожною зупинкою швидка втрачала шанси на порятунок дитини.