Нам тоді страшно було дуже, ми постійно сиділи одягнені і думали: в разі чого вибігати або не вибігати з дому. Люди в підвалах сиділи, а у нас панельний будинок. Складеться він від удару - і не виберемося ми з підвалу. Тому поки йшов обстріл, сиділи одягнені і чекали. Навіть ночами чекали, поки розвидніється на вулиці.
Були далеко, нам, слава Богу, не дісталося. Житло у нас ціле. А ось інші люди постраждали.
