Ми вісім років прожили в Мар’їнці під обстрілами. А як почалася широкомасштабна війна, виїхали звідти. Прожили в Кураховому декілька місяців, а потім виїхали в Київську область. 

Виїхали на своїй машині, тому що розбили Мар’їнку повністю: немає ні хати, ні двора, і Мар’їнки повністю немає.

У нас там не було ні опалення, ні світла, та і взагалі нічого, було дуже холодно. Поки ще проживали в Кураховому, то могли якийсь час навідуватися додому. І от, коли приїхали останній раз, то побачили від хати просто руїни.

Тут, на Київщині, у нас друзі були, тому ми сюди приїхали. Але роботи немає. Наша донька в Селідовому, а невістка з онуком - в Германії.

Хочемо миру. Щоб не було війни - це найголовніше наше бажання.