Олена вже ніколи не забуде той день, коли в рідному Торецьку життя перетворилося на суцільний жах. Через вибухи її квартира залишилася без вікон, дверей, а за лічені хвилини стіни і стеля також зруйнувалися. «Я відкрила очі й подумала, що, мабуть, вже на тому світі», — згадує вона. Вибравшись із руїн, Олена схопила сумку й побігла через обстріли. Осколки падали поруч, але вона продовжувала свій шлях. Дісталася підвалу, де переховувалися сусіди. Умови там були страшними: шість ліжок, тіснота, усе здригалося під час обстрілів. Але це був їхній єдиний прихисток.