Я жила в Луганській області. З перших днів війни були обстріли. Я з чоловіком сиділа в погребі. Люди виїжджали, магазини й аптеки стояли розбомблені. Світла, газу й води не було. Після прильоту снаряда мою літню кухню розбомбило. Мені було дуже страшно чути вибухи в той момент. Дуже хотілося виїхати, але я боялася. Пересуватися вулицями було небезпечно. 

Я знала, що є місце, де збираються люди на евакуацію. Сказала чоловікові, що треба туди йти, бо залишатися вдома вже не можна. Коли прийшли, побачили багато людей. Потім під'їхав автобус і забрав нас.

Дорогою над нами літали снаряди, а ми продовжували їхати. Це був жах. 

Водій вивіз нас усіх у Дніпропетровську область. Я з собою забрала кота. Зараз залишаюся тут. Намагаюся подолати всі страхи, бо пережила багато страшних подій. Сподіваюся, у майбутньому буде все добре.