Я жила в Генічеську. У перший день війни почула, як бомблять Чонгар. У місті було дуже гучно, тож люди почали виїжджати. На вулицях були затори, відбувалося щось страшне. Траса вже була перекрита, бо дорогою йшли танки. Багато людей повернулися додому. Росіяни захопили місто в перший день війни. 

Потім не стало ліків і продуктів. Я стояла в чергах до аптек, куди привозили хоч щось. Мій батько хворів і потребував медикаментів. Термінали та банкомати не працювали. Потім окупанти ввели в обіг свою недовалюту.

Місцевим жителям допомагали волонтери. Я не згодна була з окупацією, тому поїхала. Зараз живу в рідних в Одеській області. Я хочу додому, мрію повернутися після звільнення.