56-річний Ігор Мельніков загинув в Ізюмі на Харківщині 7 березня 2022 року.
«У нашому будинку не було підвалу, щоби ховатися від обстрілів. А з нами були онуки. Старший на той час мав 11 років, молодший – півтора, – розповіла дружина Ольга. – Коли Ізюм почали бомбити, ми з донькою і онуками пішли в підвал до моєї мами. Чоловік ходив на чергування на роботу. Працював в охороні на автопідприємстві. З автобази возив сусідам хліб».
Ольга каже, що її чоловік нічого не боявся. Вона просила його під час обстрілів ховатися у підвалі церкви, що неподалік місця роботи. А він відповідав: «Не переживай. Якщо треба буде, спускатимуся в оглядову яму».
«5 березня ми просиділи вдома в підвалі, було дуже страшно. Того ж дня вирішили вивозити доньку з онуками. Я попросила Ігоря, щоби ми разом їхали. Він сказав нам, щоб тікали, а сам вирішив залишитись доглядати за домом і собакою. Заспокоював: «Це все швиденько пройде, і ви через пару тижнів повернетеся», – додала Ольга.
Того ж дня вона з онуками і донькою поїхала на Черкащину. 7 березня вчергове зателефонувала чоловіку. Він розповів, що їхній район почали обстрілювати, тому поїде на роботу, а по дорозі заїде до тещі, щоб заспокоїти.
«Це була остання наша розмова. Коли він повертався додому, колона розстріляла його машину. Вона згоріла», – сказала Ольга.
З Ігорем було ще два чоловіки – батько і син. Три тіла ще тиждень лежали край дороги. До них почали навідуватися собаки. Друзі, ризикуючи життям, однієї ночі забрали загиблих і прикопали на кладовищі. Після ексгумації понівечені тіла не відокремлювали – поховали в одній могилі.
Ігор Мельніков працював водієм. Мав бізнес, возив із Німеччини автозапчастини. До 2014 року торгував на ринку біля Горлівки на Донеччині.
«Ігор здоров'я не мав: отримав інвалідність через хворобу суглобів і почав працювати охоронником на автопідприємстві, – додала Ольга. – У нас була чудова родина. Він дуже любив нашу доньку, онуків. Коли старшому сказали, що дідусь загинув, він замовк на два місяці. Ми мусили звертатися до психологів».
Ігор познайомився з Ольгою на її роботі – в хлібному магазині.
«Помітила, що до нас щодня почав приїжджати дуже красивий хлопець, все усміхався. Казав: «Ви ж мені залиште заварних тістечок, бо в мене собака нічого, крім них, не їсть». Це в нього були такі жарти, а я їх сприймала всерйоз. Так він їздив із пів року, поки ми не почали зустрічатися, – пригадала Ольга. – Його дійсно можна назвати зразковим чоловіком. Всі сімейні проблеми були на ньому. Я почувалася, як за кам'яною стіною. Його дуже любили друзі, сусіди. Кому міг, всім допомагав. А хобі з самого дитинства були машини, сам їх ремонтував. Мав золоті руки. Навіть міг одяг зашити краще за мене».
В Ігоря Мельнікова залишилися дружина, донька та двоє внуків.
Історія з instagram каналу Victims of russia.
.png "Імена")
