Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
переглядів: 698
Олена Анатоліївна Азохова
photo0
photo1
photo2
photo3
photo4
photo5
«Пишу цього листа, а за вікном чути залпи»

Жити в Донецьку стає дедалі важче, особливо нам. З такою дитиною виїхати немає можливості, а в місті жити страшно (бомбардування щодня) і дуже важко (грошей взяти взагалі ніде).

Зараз пишу цього листа, а за вікном чути залпи. Моторошно і страшно. Всі проблеми розв'язати можна, аби не було війни.

У мене троє дітей, один із них восьмирічний хлопчик-інвалід Гаврило Капленко. У свої вісім років він не вміє говорити, ходити, та й сидить погано. Слава Богу, навчився рік тому повзати. Але, попри це, ми його дуже-дуже сильно любимо.

У нашому місті мало того, що грошей немає (допомогу на дитину-інваліда і для догляду за нею мені не платять, а працювати я не можу, оскільки Гаврюша потребує постійного догляду), так ще й в аптеках дуже часто ліків таких немає.

Жити в Донецьку стає дедалі важче, особливо нам. З такою дитиною виїхати немає можливості, а в місті жити страшно (бомбардування щодня) і дуже важко (грошей взяти взагалі ніде).

Коли народився Гаврюша, щастю не було меж (старші діти – дві дівчинки – дуже мріяли про брата). Коли ми дізналися, що дитина хвора, світ перевернувся. У чоловіка відмовили ноги. Ми намагалися лікувати малюка в Києві, Москві, Ізраїлі, Трускавці, Донецьку. Для цього продали все, що мали (будинки й машини). Зараз залишилися без нічого. Попри всі зусилля, навчилися ми тільки повзати.

Почалася війна в Донецьку. Це глухий кут. Відповідальність за старших дітей залишилася, а зробити нічого не можеш.

Старша донька закінчила чотири курси ДонНУЕТ (бакалавр), треба йти вчитися на п'ятий курс, але ніде й нема за що. Працювати ніде. Середня донька вчиться в 10 класі.

Почуваюся жахливо, бо через хвору дитину не можу відвезти й допомогти своїм старшим дітям.

Хочу від щирого серця подякувати Рінату Ахметову і сказати йому величезне ДЯКУЮ за ліки, які він придбав для мого сина. Рінат Леонідович надав нам дуже велику допомогу, без цих препаратів моя дитина може перетворитися в рослину або взагалі померти.

Пишу цього листа, а за вікном чути залпи

Крім ліків, я отримую від Фонду Ріната Ахметова гуманітарну допомогу на дитину-інваліда і себе що два тижні (отримала вже чотири рази), а це 13 кілограмів продуктів на одного (прогодуватися можна). Гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова отримують усі знайомі, друзі й сусіди. Всі жителі Вам вдячні.

Зараз пишу цього листа, а за вікном чути залпи. Моторошно і страшно. Всі проблеми розв'язати можна, аби не було війни. 

slide1
slide2
slide3
slide4
slide5
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій