В місті Маріуполь наша сім'я пробула майже місяць під щільними обстрілами з різного озброєння військами російської федерації. Виїхати з міста не було можливим аж до 16 березня 2022 року, коли під страхом смерті люди почали колонами виїжджати на мирну територію України. Найстрашнішим спогадом став саме цей виїзд: по дорозі було багато згорілих машин, дороги з мінами та обстріл по путі до Дніпра. Ми виходили взагалі без речей - тільки рюкзак з документами та водою.

Вже після виїзду ми дізналися страшну новину - 23 березня 2022 року загинула мама чоловіка, бабуся нашого Дениса. Наш дім горів три рази та повністю зруйнований. В Дніпрі ми довго шукали житло, зараз орендуємо. Чоловік півтора року був без роботи, а я продовжила службу в ДСНС Донецької області.

За ці чотири роки у нас абсолютно відсутнє власне житло та немає можливості його отримати. Дитина весь цей час повністю вчилася онлайн і зараз теж продовжує таке навчання. Попри весь перенесений жах і травми, Денис намагається жити далі - захоплюється спортом та малюванням.