В перший день війни я почула вибухи у Краматорському аеропорту і побігла на кухню. Це було єдине місце, де не було вікон. Телефонували мої рідні - всі вони чули обстріли. Ми з чоловіком забрали до себе свекруху. Коли чули вибухи, завжди ховались. Спали всією родиною на підлозі. Нам було дуже страшно. Я була шокована: не могла усвідомити, що почався такий жах. Разом із родиною виїхала в Полтаву. Евакуюватись мене вмовили рідні. Війна для мене - наче жахливий сон. Сподіваюсь, вона скоро закінчиться. Я хочу, аби всі повернулись додому.