До війни було стабільне життя. У мене двоє дітей, троє онуків. Під час бойових дій ми на два місяці виїжджали в Соледар. У нас було два влучення. Один раз вилетіли вікна, а в другий розбило балкон. Це стало останньою краплею, і незабаром ми поїхали.

Під час бомбардувань ми всі дуже здружилися

Спочатку ми думали, що побрязкає і заспокоїться. Адже ніхто не очікував, що нас торкнеться війна.

Фінансовий стан огидний. У чоловіка мінімальна пенсія. Нас виручала допомога від Фонду Ріната Ахметова.

Коли нас бомбили, ми дуже здружилися. У нас було відчуття, що ми беззахисні і нікому не потрібні.