Я все життя пропрацював на залізниці, був майстром. У мене більше тридцяти років стажу. У 2001 році загинув син, а дочка вийшла заміж і зараз живе в Сєвєродонецьку. Я весь час проживаю в Станиці. До війни було відмінне життя, стабільна зарплата, ми їздили у відпустку, жили і не тужили.

Хотілося б все забути. Зараз ми не можемо нікуди поїхати, а раніше вирощували овочі і везли все в Луганськ. Тепер нікому продавати, залишилися одні пенсіонери.

Після пошкодження даху норвежці дали мені 70 листів шиферу. Я отримував допомогу від Фонду Ріната Ахметова і Червоного Хреста.

Я мрію, щоб все повернулося, і ми жили в єдиній державі.