З Херсона я виїхала ще до війни, жила у Кропивницькому. Двадцятого лютого я з дитиною поїхала на день народження до рідних у Херсон та затримались там до п’ятого квітня. Тож війна застала мене в одній із найгарячіших точок. Початок війни я запам’ятала з гулу літаків. Було дуже страшно. У квітні я з родиною все ж таки виїхала.

З собою забрала і бабусю. Дорога для неї давалась досить важко.

Мене приємно вразила згуртованість людей та бажання допомогти один одному. Зараз у мене єдине бажання: аби війна ніколи не повторилась.