Війна прийшла в наше життя у перший день повномасштабного вторгнення. Була паніка, сильні вибухи, страх, який паралізував. Але найголовніше завдання було рятувати дітей.

Ми змогли врятуватися від окупації фізично, але морально реабілітуватись досі важко.

Першу вчительку мого старшого сина разом з родиною закатувати, розстріляли та спалили окупанти. Тетяна Іванівна була нам дуже близькою людиною. Діти дуже любили її. Досі не можу повірити в цей жах... У місті тоді було дуже важко. У мене залишилось багато фото нашої вчительки, це нагадує нам ті страшні часи.