У перший же день повномасштабного вторгнення російські танки були на окружній дорозі Харкова з боку Північної Салтівки. І ми теж там проживали не так далеко. Все це літало над нами: і з літаків бомбили, і з артилерії бомбили, і ракетні установки "Гради" і "Смерч". Шибки у квартирі повилітали. Ми  ночували в підвалах або в підземних паркінгах. Це тривало десять днів. 

5 березня ми звідти виїхати. Змушені були, там неможливо було залишатися. Ми виїхали всією родиною вшістьох і з котом, і з кішкою. Спочатку ми були на Заході України, а тепер – на Сумщині. 

О п'ятій ранку 24 лютого розпочалися обстріли і за півгодини по Білгородському шосе уже бронетехніка була на окружній дорозі біля Харкова. Планували Харків знищити за два дні. 

Напруження було величезним. Люди не були готовими до війни. Наші хлопці їх зустріли на окружній дорозі і трошки потріпали. Захищали добре Харків. 

Пішло поквартальне бомбардування. Перші два місяці місто перетворювали на руїни. Харків дуже постраждав. Звичайно, з Маріуполем не порівняти. Але перші два місяці там було дуже гаряче. Ми спостерігали за цим в інтернет-режимі. 

Ми готівку зняли у той же день. Банкомати ще працювали. Перші два-три тижні автострада Харків-Київ була забита, машини «йшли пішки», а не їхали. Суцільна пробка була від Харкова до Полтави. Люди покидали місто. 

Хто не зміг виїхати, ночував у метро. Метро не працювало. На платформах стояли потяги, щоб люди на сидіннях могли розміститися. На всіх станціях була організована доставка продуктів харчування. 

Залізнична лінія Харків-Київ через Полтаву не була пошкоджена і постачання Харкова було. Потягами вивозили людей із центрального вокзалу на захід. І по автостраді була доставка продуктів. Люди якось виживали. Я в метро не був, але знаю, що люди довго там жили. Ось так Харків переживав ці перші два місяці повномасштабної війни. 

Північна Салтівка не просто так називається, а це житловий масив на околиці, який майже впритул підходить до окружної дороги. Кілометр-повтора, і вже стоїть бронетехніка ворога. І звідти вони бомбили по північних околицях. Били всім підряд: і "Калібрами", і "Іскандери" прилітали. Навіть артилерія діставала до Північної Салтівки. Північній частині Харківської області було непереливки. 

У 2014 році п'ять днів у Харкові триколори висіли, але місто не віддали. 

Зараз до Харкова повертаються люди. Там уже дають тепло, дають електроенергію. У нас тут, за 300 км від Харкова, гірше. Єдине, чому ми туди не повертаємося, це через відстань 30 км від російського кордону. Це лякає. І досі багато прильотів. До перемоги ми туди не плануємо повертатися. 

Ми орендуємо квартиру. Дякуємо за гуманітарну допомогу від фонду Ріната Ахметова. 

Думаю, що війна скоро не скінчиться. Але після Перемоги Україна буде незалежною демократичною державою з сильною армією і стане членом Євросоюзу та НАТО.