Юлія згадує про перші дні вторгнення у Чернігові. Коли стали порожніми магазини, коли місто майже захопили у кільце. Чоловік записався до військомату, а більше ніхто не водив машину, тому виїхати було вкрай проблемно. З тваринами її родину ніхто не хотів брати, а доньки відмовлялися кинути улюбленців.

Вибратися з Чернігова допоміг колега. Жодних гарантій доїхати цілими не було. За годину після того, як проїхала Юлія, машину із знайомими розстріляли. 

Зараз жінка робить усе, щоб допомогти чоловіку на фронті, живе на три міста. Але додає, що ніколи не відчувала себе такою живою.