Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Ксенія Костянтинівська

«Тато кричав: «Беріть речі, біжіть у підвал!»

переглядів: 563

Я живу не в місті, а в селищі. Переходжу до шостого класу. У мене велика сім'я: тато, мама й дві сестрички. Мої улюблені уроки – це, напевно, або малювання, або фізкультура.

Тато кричав: «Беріть речі, біжіть у підвал!

2014 року ми дивилися телевізор, потім чуємо: почали стріляти. Начебто не сильно, думали, навчання йдуть. Але потім почало дедалі ближче й ближче, почали вити сирени. Мама відразу зателефонувала татові: «Що там сталося?». Тато кричав: «Беріть речі, біжіть у підвал!» 

Ми побігли, дуже хвилювалися за тата, тато був у цей час на роботі, у місті. Ми дуже хвилювалися за нього.

Тато кричав: «Беріть речі, біжіть у підвал!

Бабуся залишилася в будинку, вона ледве ходить уже, старенька. Приблизно три-чотири години ми сиділи в підвалі. Там хто плакав сильно, хто сидів просто тихо, хто читав. Нам зруйнували багатоповерхівку й багато магазинів, будинків.

Війна – це дуже страшно. Люди всі сидять по домівках або в підвалах, у льохах. Ніхто не зв'язується ніяк, не гуляють. Це дуже страшно. 

Я мрію, щоб у нас у країні був мир.

Тато кричав: «Беріть речі, біжіть у підвал!
Краматорськ 2014 Відео Історії мирних діти 2014 зруйновано або пошкоджено житло психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення діти
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій