Історії, які ви нам довірили
Війна почалася у 2014 році. В Авдіївці є знаменита «розмальовка» [будинок із графіті], я звідти. Я жила на восьмому поверсі, вікна виходили на [Донецький] аеропорт. Діти були маленькими й нам довелося виїхати до мами, у стару частину Авдіївки, приватний сектор.
Страшно було спостерігати танки, стрільбища тощо. Для мене все змінилося, коли близькі стали далекими й чужими, а інші, навпаки, стали ближчими. Війна поставила всіх на місце й показала, хто є хто серед знайомих, родичів.
Під час бойових дій сиділи в підвалах. Було пряме влучання в мою квартиру. Там не залишилося нічого, навіть речі не встигли вивезти. І тут, у мами, були влучання перед будинком і в городі. У мене навіть акти є про руйнування. Але в самий будинок – не було. Ми ховалися в підвалі.
Коли сталося влучання в нашу квартиру, ми не постраждали. Але дуже порушена дитяча психіка. Старший син тільки зараз [у травні 2021 року] почав відходити, тому що він заїкався. Зараз більш-менш не заїкається. Тоді йому було 14 років.
Війна позначилася на фінансовому стані. Спочатку було важко, тому що наш завод зупинився. Ми не працювали, зарплати не було, жили на мамину пенсію. Зараз частково працюю. Але тоді виплат не було. Потім я пішла в декрет, зараз вийшла з декрету та працюю.
Мрію про мир. Це найголовніше. Ставлення до життя не змінилося, що тоді хотілося жити, що зараз. Діти підтримують це прагнення.
Ми отримували Рінатівську допомогу [від Фонду Ріната Ахметова]. Вона відіграла досить велику роль. Ми не купували макарони, цукор, борошно, масло. Ці гроші були відкладені на одяг дітям і ліки. Це була хороша підмога.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
