Оріхів був під обстрілами з першого дня війни. Не було світла, води й газу. Всі магазині були закриті. Стояти в чергах за товаром, який привозили люди, було небезпечно. Було важко, але я до останнього хотіла залишатись вдома. Летіло з усіх боків, я постійно сиділа в підвалі. Я з дитиною та чоловіком чекала на припинення обстрілів, але осколки на нас летіли щодня. Виїжджати було небезпечно. В місті залишались мої батьки та рідні. Евакуюватись вирішили всі разом, аби було не так страшно. Зараз живемо в Запоріжжі вп’ятьох в одній квартирі, а в Оріхові залишили три будинки. Сподіваюсь, що Новий рік зустрінемо вже у себе вдома, бо вірю в ЗСУ.