Історію передав Музею "Голоси Мирних" телеграм-канал "Твоя суперсила" Фонду Ріната Ахметова.

Мене звуть Нестеренко Надія. Мені 12 років. До війни я проживала у м Києві. Зараз на заході Україні, бо орки ще дуже обстрілюють Київ. Всю евакуацію залюбки читаю канал "Твоя суперсила".

Життя плинуло рікою неспішно. 

Школа, друзі, прогулянки, всім було смішно.

Любила маму, тата, кота і

Брата

Навчались у школі і у гуртках.

Піднімались у гори і пірнали, так що аж

Ах… 

Мріяли подорожувати, дружити, співати, 

а не від ракет по світу тікати. 

Та вийшло не так, як мріялося.

З мамою, татком і котом довелося,

Їхати в ніч, від лихої навали, 

Хоч ми до себе їх зовсім не звали. 

Мальовниче Поділля нас прихистило, 

Попри тривоги, красою його милуймось,

І з нами канал "Твоя суперсила".

Еднаемось і гуртуємось,

Щоб ворога подолати. 

Тут багато друзів знайшли, 

Вчимо українську мову крилату.

Попереду роботи багато, ворога виженем,  

Рідний край будувати. 

Кордони міцними тримати. 

Вчитись і свою Україну прославляти!