Війна забрала наш дім, школу, друзів. Наші батьки залишись на тимчасово окупованій території, бо надто швидко рухались рашистські війська. Наразі наш Сєвєродонецьк окупований і знищений майже повністю.

Ми з чоловіком і чотирнадцятирічним сином евакуювалися до Дніпра. Насилу знайшли житло, бо вивезли з собою собаку. Зараз почуваємося у безпеці, але все, що нам довелось пережити за останні місяці, наклало відтиск на психіку кожного з нас. Син намагається не виказувати свій стан, але я бачу, як йому важко. Під час тривоги він намагається бути біля мене і тата. Йому необхідно якесь психологічне розвантаження.