Я мати двох неповнолітніх дітей. Мені було дуже страшно за них, коли місто окупували росіяни. Мене шокувала їхня нелюдяність до мирного населення. Вони поводили себе жорстоко та встановлювали свої правила. Але ми не скорилися.

Виїхати з міста було дуже складно, винаймали машину. Я з дітьми доїхала до Миколаєва, а звідти вже пересувалися евакуаційними потягами на захід України.

Мій чоловік залишився вдома, пів року він прожив в окупації. Після деокупації я з дітьми повернулась, але обстріли не припиняються і зараз. На Великдень були прильоти багатьох снарядів.

Я вірю в ЗСУ та перемогу України! Майбутнє я бачу у відбудованій країні, яка буде захищеною.