Вісім місяців я з чоловіком жила в окупації. Все почалось 24 лютого. Того дня я відпочивала. А коли прокинулась, з новин по телебаченню дізналась, що почалася війна. Потім я почула вибухи у Новій Каховці. 

Того дня Снігурівку ще не обстрілювали, але відразу закрились всі магазини. Ми з чоловіком харчувались зі старих запасів, їжу готувати на вулиці на багатті. За водою ходили до джерела. Від обстрілів ми рятувались у підвалі.

У березні до Снігурівки зайшли росіяни. Я бачила колони, які йшли без зупину. Росіяни оточили місто та встановили блокпости. Без документів нікого не випускали.

Коли прийшли українські війська, я не могла в це повірити. Одразу почали працювати магазини, гімн співали всім містом. Це була велика радість!

Мої діти роз’їхались по світу, я дуже скучила за ними. Своє майбутнє я бачу у вільній Україні поряд зі своїми дітьми та онуками.